Чесс промовив:
— Це обурить Китай.
— Обурить, але не більше, — відповіла Полін. — Під час останньої розмови президент Чень дав зрозуміти: він не битиме у відповідь на ракетні атаки проти Північної Кореї за умови, якщо американське військо не перетинатиме наземних, повітряних або морських кордонів країни. Мінімалістичний план Білла передбачає порушення повітряного та морського простору Північної Кореї — однак на її територію не ступатиме нога нашого солдата.
Чесс кинув скептично:
— Гадаєте, Чень це стерпить?
— Не можу нічого гарантувати, — зізналась Полін. — Але спробувати варто.
Запала тривала мовчанка.
Уперше відгукнувся Ґас Блейк:
— Хочу поточнити, пані президентко, чи передбачають усі запропоновані варіанти удар по тій частині Північної Кореї, яку контролюють повстанці?
— Так, — поспішив відповісти Шнайдер. — Це теж територія Північної Кореї, і там є зброя. Напівзаходи неприпустимі.
— Ні, — заперечив Чесс. — Частина тієї зброї ядерна. Якщо вдаримо з метою повного знищення, вони можуть відповісти атомним ударом.
Ґас сказав:
— Я згоден із Чессом, але з іншої причини. Коли не стане Верховного керівника, країні знадобиться новий уряд. Було б розумно запропонувати повстанцям місця в ньому.
Полін визначилася:
— Я не хочу воювати з тими, хто нічого не заподіяв США. Утім, якщо вони виступлять проти нас, ми їх знищимо.
З нею погодилися всі.
— Схоже, ми досягнули консенсусу, — мовила Полін. — Пропоную дотримуватися мінімалістичного плану Білла.
І знову всі схвально загомоніли.
Вона провадила:
— Я налаштована рішуче. О восьмій вечора за нашим часом у Східній Азії встає сонце. Білле, встигнемо?
Шнайдер збадьорився.
— Буде зроблено, пані президентко.
— Крилаті ракети, дрони, бомбардувальники й винищувачі. Також віддайте наказ американським кораблям атакувати всі військові судна Північної Кореї.
— Навіть у портах Північної Кореї?
Замислившись на хвильку, Полін сказала:
— Навіть у портах. Наша мета — повне знищення північнокорейських збройних сил, щоб їм не було де ховатися.
— Як щодо рівня загрози?
— Підняти до DEFCON 2.
Ґас сказав:
— Для максимального ефекту необхідно перевести в бойову готовність сили за межами Кореї, особливо в Японії та на Ґуамі.
— Зробіть це.
— Було б непогано залучити когось із союзників і в такий спосіб показати, що це міжнародна, а не лише американська, операція.
Чесс додав:
— Гадаю, вони залюбки погодяться, оскільки було застосовано хімічну зброю.
Ґас мовив:
— Я б запросив Австралію.
— Зв’яжіться з ними, — наказала Полін. — А я виступлю на телебаченні зі зверненням до народу одночасно з початком операції: сьогодні о восьмій. — Полін встала, і всі присутні теж підвелися. —Дякую, леді та джентльмени, — промовила вона. — А зараз до роботи.
* * *
Полін викликала в Овальний кабінет Сандіпа Чакраборті. Той повідомив, що прибічники Джеймса Мура вже почали звинувачувати її в нерішучості.
— Отже, все як завжди, — промовила й попросила зарезервувати п’ятнадцять хвилин на всіх телеканалах о восьмій вечора.
— Гарна стратегія, — погодився він. — Цілий день у новинах розмірковуватимуть про ваш наступний крок і не звертатимуть уваги на Мура.
— Чудово, — сказала Полін.
Насправді зараз до Мура їй було абсолютно байдуже, але вона не хотіла псувати Сандіпів ентузіазм. Коли він пішов, викликала Ґаса й попрохала:
— Будь ласка, пройдіться зі мною протоколом оголошення ядерної війни.
Він збентежився.
— Невже й до такого дійде?
— Ні, якщо я зможу цього уникнути, — відповіла. — Але треба бути готовими до всього. Сідайте.
Вони сіли на дивани одне навпроти одного.
— З ядерною валізкою ви вже знайомі, — почав він.
— Так, але вона призначена для використання за межами Білого дому.
— Гаразд, а коли ви тут, цілком імовірно, найпершим вашим кроком має бути розмова з головними радниками.
— Усі вважають, що це одноосібне рішення президента.
— На практиці — так, бо часу дискутувати може не бути. Однак бажано це обговорити.
— Гадаю, якби була така можливість, я б цього хотіла.
— Можна поспілкуватися зі мною. Щонайбільше хвилину.
— Що далі?
— Крок другий: набрати командний пункт Пентагону зі спеціального телефона у валізі, якщо ви не в Білому домі. Коли додзвонитеся, треба буде підтвердити особу. Маєте «Бісквіт»?
Полін вийняла з кишені темну пластмасову коробку.
— Мені доведеться її відкрити, — сказала вона.
— Єдиний спосіб зробити це — розламати.
— Знаю.
Узявши коробочку обіруч, вона потягла її в протилежних напрямках. Та легко розламалася, відкривши пластиковий прямокутник, схожий на кредитку.
Ту картку міняли щодня.
Ґас сказав:
— На картці надрукований код ідентифікації.
— Тут написано: «Двадцять три, готель, Віктор».
— Зачитайте їм це вголос, і вони зрозуміють, що ви віддали наказ.
— І все?
— Ще ні. Крок третій: Командний пункт відправляє зашифрований наказ екіпажам ракетних установок, підводних човнів і бомбардувальників. За розрахунками, від моменту рішення минуло три хвилини.
— Тепер їм треба розшифрувати наказ.
— Так...
Він не сказав «вочевидь», але нотка нетерплячості в голосі сповістила: Полін перебиває його дурними запитаннями — певна ознака, що їй ніяково навіть обговорювати таке. «Сьогодні необхідно зберігати спокій», — подумала вона й сказала:
— Вибачте за дурні запитання. Кажіть.
— Командний пункт задає цілі, час запуску й коди, необхідні для розблокування боєголовок. Якщо надзвичайна ситуація не застала нас зненацька, цілі попередньо погодили з вами.
— Але я не...
— Білл надішле вам перелік упродовж години.
— Добре.
— Четвертий крок: підготовка до запуску. Екіпажі підтверджують коди автентифікації, вводять координати цілей і розблоковують ракети. До цього моменту ви ще можете скасувати наказ.
— А наказ бомбардувальникам можна скасувати в будь-який час.
— Саме так. Але після того, на п’ятому кроці, коли ракети випущені, їх уже не зупиниш і навіть не переспрямуєш. Це п’ять хвилин після ухвалення рішення. Ядерна війна почалася.
Полін відчула дотик холодної руки долі.
— Боже борони, щоб до такого колись дійшло.
— Амінь, — промовив Ґас.
* * *
Думки про це не полишали її весь день. Те, що вона вирішила зробити, було небезпечно, і навіть одностайна підтримка колег не зменшувала її відповідальності. Однак альтернативи вимальовувалися ще гірші. Варіант із ядерним ударом, до якого, як і передбачала Полін, закликав Джеймс Мур, набагато ризикованіший. Хай там як, а вона мусила поквитатися з режимом, що загрожував Америці та всьому світу.
І хоч скільки думала, щоразу доходила того самого висновку.
Телевізійники прибули в Овальний кабінет о сьомій. Відео їхньої трансляції передадуть на всіх каналах. Чоловіки та жінки в джинсах і кросівках виставляли камери, світло, мікрофони, прокладали кабелі золотистим килимом. Полін тим часом внесла фінальні правки в текст промови, і Сандіп завантажив його на суфлер.
Відтак приніс Полін світло-блакитну блузу, щоб вона мала свіжіший вигляд у кадрі.
— Сірий костюм на екрані буде чорним, оце ліпше пасуватиме, — сказав він.
Візажистка подбала про макіяж, перукарка вклала і залакувала біляве волосся.
Ще був час передумати. Полін знову прокрутила в голові свою аргументацію, і вкотре дійшла того самого висновку.
Годинник почав відлік, і за хвилину до восьмої всі затихли.
Продюсер пальцями відрахував останні секунди.
Подивившись в об’єктив, Полін почала:
— Шановні американці!
Розділ тридцять восьмий
Конференц-зала штабу Ґвоаньбу в Пекіні принишкла, коли президентка Ґрін промовила:
— Шановні американці!
Була восьма ранку. Чан Кай скликав голів департаментів на спільний перегляд. Дехто прийшов заспаний і вдягнений поспіхом. Решта працівників установи дивилися ту саму трансляцію в інших кабінетах.
Останні дванадцять годин новинні служби всього світу жваво обговорювали, яку заяву зробить Полін Ґрін, але нікому не вдалося отримати подробиць. Радіорозвідка показала підвищену активність комунікацій в американському війську, отже, щось планувалося. Але що? Навіть Каєві високооплачувані агенти у Вашингтоні не змогли нічого накопати. Президент Чень провів дві розмови з президенткою Ґрін і довідався лише те, що вона, за його словами, наче тигр, готується до стрибка. Міністри закордонних справ обох держав провели на зв’язку цілу ніч. Рада безпеки ООН оголосила безстрокову сесію.
Безперечно, президентка Ґрін відповість на застосування з боку Пхеньяна хімічної зброї, питання тільки — як? Оголосити вона могла будь-що: від дипломатичного протесту до ядерного удару. Очевидно, це мало бути щось потужне. Кожна держава помстилася б за такий напад на її військових та цивільних.
Китайська влада опинилася в безвиході. Північна Корея ставала неконтрольованою, і Пекін звинуватять за злочини Пхеньяна. Не можна допускати, щоб це небезпечне становище тривало ще хоча б день. Але що міг вдіяти Китай?
Кай сподівався почути підказку від президентки Ґрін.
— Шановні американці, кілька секунд тому США завдали масованого авіаудару по військових силах Пхеньяна.
— Бляха! — не стримався Кай.
— Страшною зброєю, забороненою в усіх цивілізованих країнах, військо режиму вбило тисячі американців, і я хочу сказати вам, — далі президентка заговорила повільно, наголошуючи кожне слово: — Просто зараз пхеньянський режим стирають з лиця землі.
Кай подумав, що цієї миті мініатюрна білявка за столом вигляд мала набагато грізніший, ніж будь-який інший світовий лідер, якого він колись бачив.
— Поки я розповідаю вам це, відбувається запуск неядерних ракет та бомб по всіх військових та урядових цілях, що перебувають під контролем Пхеньяна.