Та Полін не мала настрою розпитувати про його справи. Натомість сказала:
— Пане президенте, потоплення китайським флотом в’єтнамського корабля «Ву Чонґ Фунґ»...
На її подив він гучно й грубо перебив її англійською:
— Пані президентко, я висловлюю рішучий протест через злочинні дії США в Південнокитайському морі.
Полін була приголомшена.
— Ви протестуєте? Ви ж щойно вбили двох американців!
— Видобуток нафти іноземними державами в китайських територіальних водах поза законом. Ми ж не буримо без дозволу в Мексиканській протоці. Чому ви відповідаєте такою неповагою?
— Пошук нафтових родовищ у Південнокитайському морі не порушує міжнародного права.
— Але це суперечить нашому законодавству.
— Не можна вигадувати міжнародні закони, які будуть вигідні лише вам.
— Чого б то? Західні країни робили так століттями. Коли ми заборонили опіум, Британія оголосила нам війну! — Чень загрозливо всміхнувся: — Але зараз усе інакше.
— Це давня історія.
— І ви воліли б її забути, але ми, китайці, все пам’ятаємо.
Полін глибоко вдихнула, заспокоюючись.
— У діях в’єтнамців не було нічого незаконного, а коли б навіть було — це не виправдовує підбиття корабля і вбивства екіпажу.
— Судно-порушник відмовилося покинути наші територіальні води. Ми мали вжити заходів. Частину екіпажу заарештували. Корабель зазнав пошкоджень, дехто з людей на облавку, на превеликий жаль, потонув.
— Брехня. Ми бачили супутникові знімки. Ви випустили по ньому крилату ракету з відстані п’яти кілометрів.
— Ми забезпечували дотримання законодавства.
— У цивілізованих країнах, коли хтось робить щось, на вашу думку, незаконне, його за це не вбивають.
— А як чинять поліціянти, якщо порушник відмовляється виконувати їхній наказ у цивілізованій Америці? Відкривають вогонь — особливо, якщо він не білий.
— Отже, коли наступного разу в універмазі затримають китайську туристку, що вкрала пару колгот, ви не матимете нічого проти, якщо охорона її застрелить?
— Якщо вона злодійка, в Китаї нам її не треба.
Це була дуже незвична бесіда з китайським президентом, і Полін не знала, що відповідати. Китайські політики вміли бути ввічливо-агресивними. Чень же зовсім утратив самоконтроль. Проте вона вирішила зберігати спокій. Сказала:
— Ми не розстрілюємо людей за дрібні крадіжки, ви — теж. Але ми й не топимо неозброєні кораблі, навіть якщо вони порушують наше законодавство, і для вас це також неприпустимо.
— Це внутрішня справа Китаю, і ви не маєте права втручатися.
Жаклін Броді підняла папірець із написом: «Спитайте про докторку Лафаєтт». Полін промовила:
— Пропоную поговорити про вцілілу американку, докторку Джоан Лафаєтт. Вона повинна повернутися додому.
Чень сказав:
— Боюся, наразі це неможливо. До побачення, пані президентко.
Не встигла Полін нічого відповісти, як він урвав зв’язок. Екран почорнів, лінія замовкла.
Полін повернулася до решти.
— Епічно я обісралася, еге ж? — спитала.
— Так, — кивнув Ґас. — Епічно.
* * *
Полін вийшла з Овального кабінету й подалася в Резиденцію попрощатися з донькою та чоловіком.
Клас Піппи вирушав у триденну поїздку в Бостон, де мав провести дві ночі в готелі. У межах курсу історії учні побувають у музеї Кеннеді. Також планували відвідати Гарвардський університет і Массачусетський технологічний інститут. Екскурсію проводили випускники школи держдепівського району Фоґґі Боттом, котрі тепер навчалися там. Батьки учнів марили елітними вишами.
Адміністрація школи попросила двох батьків супроводжувати екскурсію та наглядати за порядком. Джеррі зголосився. За ним та Піппою, як і годиться, закріплять двох агентів Секретної служби. У школі до охорони звикли, оскільки там навчалися діти високопосадовців.
Джеррі зібрав собі невелику валізу. На всі три дні — один твідовий костюм, змінюватиме лише сорочки та спіднє. Піппа спакувала по два вбрання на день, тому їй знадобилося аж дві валізи й напхом напхана сумка. Коментувати доньчину поклажу Полін не стала. Її це зовсім не дивувало. Шкільна поїздка — завжди важлива соціальна подія, тож усі хочуть мати класний вигляд. Там починаються й закінчуються романи. Хлопці нишком проносять пляшку горілки, тож щонайменше одна дівчина виставить себе на посміховище. Хтось уперше закурить і виблює. Полін лише сподівалася, що минеться без поліції.
— Скільки іде дорослих? — запитала вона в Піппи, що затягла торби в Центральну залу.
— Четверо, — відповіла донька. — Мій «улюблений» містер Ньюбіґін, його язиката жінка, що іде як одна з батьків, міз Я-Знаю-Як-Треба-Джудд і тато.
Полін глипнула на Джеррі, що затягував ремінець на валізі. Отже, він проведе дві ночі в одному готелі з міз Джудд, яку Піппа описала як мініатюрну білявку з великими грудьми.
Якомога буденнішим тоном Полін промовила:
— А де буде чоловік міз Джудд? Педагоги часто одружуються з колегами. Гадаю, містер Джудд теж учитель.
Не дивлячись на Полін, Джеррі відповів:
— Уявлення не маю.
Піппа сказала:
— Думаю, вона розлучена. Принаймні обручки не носить.
«Ось тобі й маєш», — подумала Полін.
Невже ось вона — причина, чому Джеррі так змінився? Бо він закохався в іншу? Чи все не так: спершу втратив інтерес до Полін, а вже тоді зацікавився Амелією Джудд? Напевно, і те й інше — розчарування в Полін тільки посилило зацікавленість у міз Джудд.
Портьє виніс багаж. Полін обійняла Піппу, відчуваючи, що вже скучила за нею. Це було вперше, коли донька їхала кудись не з родиною. Ще трохи, і вона захоче майнути на літні канікули в турне Європою з подругами. Далі поїде вчитися в коледж і житиме в гуртожитку, а тоді вирішить переїхати у власну квартиру. Цікаво, як скоро Піппа з’їдеться із хлопцем? Її дитинство проминуло занадто швидко. Полін хотілося ще раз прожити всі ці роки, вдруге смакуючи кожну мить.
— Гарної вам поїздки й будьте чемні, — сказала вона.
— Зі мною ж буде тато, — мовила Піппа. — Поки всі гратимуть у покер на роздягання і нюхатимуть кокаїн, я питиму тепле молоко й читатиму Скотта, трясця йому, Фіцджеральда.
Не стримавшись, Полін засміялася. Піппа завдавала чимало клопоту, але й неабияк її тішила.
Полін підійшла до Джеррі й підставила губи для поцілунку. Він легенько торкнувся їх, ніби страшенно поспішав.
— Бувай, — сказав він. — Попіклуйся про безпеку у світі, поки нас не буде.
Вони пішли, а Полін вирушила в спальню, щоб хоч трохи побути в тиші. Сидячи перед туалетним столиком, спитала в себе, чи справді в Джеррі може бути роман. У старого зануди Джеррі? Якщо так, скоро вона про це дізнається. Коханці часто вважали, що їхні стосунки надзвичайно потаємні, але спостережлива жінка вміє читати поміж рядків.
Вона ніколи не зустрічалася із міз Джудд, але розмовляла з нею телефоном і зробила висновок, що це інтелігентна, розумна жінка. Важко повірити, щоб вона спала із чужим чоловіком, але, звісно, мільйони жінок роблять так щодня.
У двері постукали, й вона почула голос дворецького Сайруса, ветерана обслуги Білого дому.
— Пані президентко, на обід до вас прибули радник з національної безпеки та державний секретар.
— Зараз підійду.
Двоє її найважливіших консультантів останні дві години намагалися збагнути мотиви Китаю, після чого вирішили зібратися на обід й обговорити подальші кроки. Полін устала з-за столика і через Центральну залу пройшла в їдальню.
Сіла перед тарілкою морепродуктів під вершковим соусом із рисом.
— Що нам відомо? — запитала.
Відповів Чесс:
— Китайці відмовляються розмовляти з в’єтнамцями. Їхній міністр закордонних справ мало не плакав, розповідаючи, що Ву Бай не відповідає на його дзвінки. Британія запропонувала резолюцію Рад-безу ООН із засудженням підбиття «Ву Чонґ Фунґа», але китайці обурені, що такої реакції не було у відповідь на удар дрона.
Полін кивнула й перевела погляд на Ґаса. Він сказав:
— Пекінський штаб ЦРУ підгримує досить тісний зв’язок із Чан Каєм, головою Ґвоаньбу, китайської розвідслужби.
— Це ім’я мені знайоме.
— Чан повідомив, що Джоан Лафаєтт почувається добре і потреби в ушпиталенні насправді не було. Її допитали про те, що вона робила в Південнокитайському морі, Лафаєтт дала чесні відповіді, тож, як неофіційно заявили нам, її не вважають шпигункою. Професорка має ґрунтовні знання з розвідки нафтових родовищ, але нічого не тямить у міжнародній політиці.
— Як ми, власне, й думали.
— Так. Але все це, звісно, неофіційно. Публічно китайська влада може подати все навпаки.
Чесс додав:
— Вони зайняли агресивну позицію. Їхнє Міністерство закордонних справ відмовляється обговорювати повернення докторки Лафаєтт чи будь-що, пов’язане з нею, доки ми не визнаємо, що «Ву Чонґ Фунґ» порушував закон.
— Але ми не можемо визнати цього навіть заради порятунку нашої громадянки, — категорично промовила Полін. — Бо це означатиме невизнання Південнокитайського моря міжнародним водним простором, що суперечитиме всім міжнародним угодам і зашкодить нашим союзникам.
— Атож. Але Китай не говоритиме про докторку Лафаєтт, якщо ми цього не зробимо.
Полін поклала виделку.
— Нас пригасли до стінки, еге ж?
— Так, мем.
— Варіанти?
Чесс сказав:
— Можемо наростити присутність у Південнокитайському морі. Ми вже проводимо операції зі свободи навігації, ходячи там своїми суднами та літаками. Можна просто подвоїти зусилля.
Полін відповіла:
— Дипломатична версія горили, що лупить себе в груди й ламає гілляки.
— Певною мірою так.
— Це не дасть жодних суттєвих результатів, окрім того, що нам від того стане легше. Ґасе?
— Можна заарештувати китайського громадянина тут, у Штатах. ФБР веде стеження за всіма ними, і завжди знайдеться той, хто порушує закон. Далі можна домовитися про обмін.
— Саме так вони вчинили б у подібній ситуації, але це не наш стиль.