— Я б хотів поговорити з вами про хімічну та біологічну зброю.
Бак одразу перебив його, повторивши те, що вже казав Каєві вчора: — Такої в нас нема.
— Наскільки відомо особисто вам? — мовив Ву, даючи йому шанс зманеврувати.
— Наскільки мені відомо абсолютно точно, — наполіг Бак.
На це у Ву була заготована відповідь:
— Якщо така зброя з’явиться у вас у майбутньому, або ж ваша армія вже її має, але тримає це в таємниці, президент Чень хотів би чіткого розуміння його поглядів.
— Нам відомі погляди президента. Я особисто...
Піднявши голос, Ву невдоволено урвав Бака:
— Він просив мене переконатися!
Бака миттю заціпило.
— У жодному разі ви не повинні застосовувати її проти Південної Кореї. — Ву підійняв руку, бо Бак знову зібрався перебити. — Якщо проігноруєте цю умову, не надасте їй належного значення або й навіть порушите, наслідки будуть негайні та незворотні. Без усіляких обговорень і застережень Китай припинить будь-яку допомогу. Раз і назавжди.
Бак далі приндився, але Кай чітко бачив, що той насправді шокований. Витиснувши із себе якомога скептичніший тон, посол промовив:
— Якщо ви вирішите смертельно ослабити Корею, американці скористаються можливістю захопити її. Переконаний, вам такі сусіди ні до чого.
— Я викликав вас сюди не для того, щоб дискутувати, — твердо сказав Ву, забувши про чемність. — Це сухі факти. Думайте собі, що хочете, але залиште цю страшну зброю там, де вона зберігається, і навіть не думайте її застосовувати.
Бак опанував себе.
— Ви чітко донесли мені вашу позицію, товаришу міністре, і я вам за це вдячний.
— Чудово. А зараз слухаю вас. Знаю, що ви теж прийшли до мене не просто так.
— Справді. Придушити заколот, що спалахнув на Йонджодоні, виявилося не так легко, як публічно заявляє наш уряд.
— Я ціную вашу чесність, — мовив Ву, повернувши собі дружній тон.
— На нашу думку, найшвидшим і найефективнішим способом покласти край заворушенням буде спільна операція корейської та китайської армій. Це слугуватиме зрадникам сигналом, що проти них діє серйозна сила.
— Розумію вашу логіку, — сказав Ву.
— А ще продемонструє їхнім симпатикам на Півдні та в Америці, що Корея теж має могутніх друзів.
«Тільки щось небагато», — подумав Кай.
Ву промовив:
— Я однозначно перекажу ваші слова президентові Ченю, але навіть зараз можу запевнити, що він не відряджатиме китайського війська в Корею.
— Дуже прикро, — стримано відповів Бак.
— Але не хвилюйтеся, — повів далі Ву. — Ми зможемо надати вам зброю й амуніцію, а також усі розвідувальні дані про заколотників.
Бакові така пропозиція, очевидячки, не сподобалась, але він був занадто хитрий, щоб визнавати це прямо. Промовив натомість:
— Ми раді всякій допомозі, але цього, на жаль, недостатньо.
— Мушу також додати, що її буде надано на певних умовах.
— Яких?
— Що Корея припинить вилазки у спірні води.
— Ми не визнаємо так званої Північної розмежувальної лінії, односторонньо проведеної...
— Ми теж, але питання не в тому, — урвав його Ву. — Просто ми вважаємо, що зараз не час доводити свою слушність, таранячи риболовецькі човни.
— Це був траулер.
— Президент Чень щиро бажає вам перемоги над заколотниками, але він вважає провокації проти Південної Кореї контрпродуктивними.
— Корейська Народно-Демократична Республіка, — сказав Бак, пафосно застосувавши повну офіційну назву Північної Кореї, — не піде на умови шантажистів.
— А ми й не просимо цього робити, — відповів Ву. — Але проблеми слід розв’язувати по черзі. Так більше шансів покласти край усім.
На тому він підвівся, показуючи, що розмову завершено. Бак зрозумів сигнал.
— Я передам ваші слова далі, — промовив він. — Від імені Верховного керівника дякую вам за зустріч.
— Завжди радий допомогти.
Корейці вийшли. Коли двері за ними зачинилися, Кай звернувся до Ву:
— Гадаєте, їм стане здорового глузду вчинити, як ми просимо?
— Дуже сумніваюся, — відказав Ву.
DEFCON З
Підвищений рівень готовності збройних сил. Авіація готова до злету впродовж 15 хвилин.
(У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ США DEFCON З БУЛО ОГОЛОШЕНО 11 ВЕРЕСНЯ 2001 РОКУ)
Розділ тридцять перший
Ґас прийшов в Овальний кабінет із картою.
— У Корейській протоці стався вибух, — повідомив він.
Ще коли була конгресменкою, Полін відвідувала Корею. Знімки з поїздки допомогли їй здобути прихильність сорока п’яти тисяч етнічних корейців, що мешкали в Чикаґо. Сказала:
— Нагадайте, будь ласка, де розташована Корейська протока.
Він підійшов до столу й розклав мапу перед нею. Вдихнувши аромат Гасового одеколону з нотками диму, лаванди й мускусу, Полін заледве стрималася, щоб не торкнутися його. Сам він був налаштований на справи.
— Ось канал, що відділяє Південну Корею від Японії, — показав на карті. — Вибух стався із західного краю протоки, біля великого острова Чеджу. Це популярний пляжний курорт, але там також є чимала база BMC.
— На ній дислокуються американські підрозділи?
— Ні.
— Це добре.
Відвідуючи Корею, вона розмовляла з деякими із двадцяти восьми з половиною тисяч американських вояків, що служили там. Частина з них належала до її виборчого округу. Питала, як їм живеться на іншому краю світу. Хлопці запевняли, буцімто вподобали насичене нічне життя Сеула, нарікали лише, що корейські дівчата занадто сором’язливі.
Вона відповідала за тих юнаків.
Ґас торкнувся вказівним пальцем карти, показавши місце, південніше від острова.
— Вибух пролунав неподалік бази. Хоч і близько не був такий потужний, як землетрус або детонація ядерної бомби, його зафіксували сейсмічні сенсори.
— Що могло його спричинити?
— Точно не природне явище. Можливо, старий нерозірваний снаряд, наприклад, торпеда чи глибинна бомба, але фахівці вважають, це було щось більше. Підозріло схоже на вибух субмарини.
— Що каже розвідка?
У Ґаса задзвонив телефон, і він вийняв його з кишені.
— Сподіваюся, це звідти, — сказав він, а тоді глянув на екран. — ЦРУ. Відповідати?
— Будь ласка.
Він відповів на дзвінок:
— Ґас Блейк.
Далі почав слухати.
Полін дивилась на нього. «Жіноче серце теж може бути нерозірваною бомбою, — подумала вона. — Обережніше зі мною, Ґасе, щоб і я не здетонувала. З’єднаєш неправильно два дротики, і вибухну, знищивши свою родину й надії на новий термін, а заразом і твою кар’єру».
Такі недоречні думки навідували її дедалі частіше.
Завершивши розмову, Ґас сказав:
— ЦРУ зв’язалося з Національною розвідслужбою Південної Кореї.
Полін скривилася. НРС була чимось на зразок шахрайської агенції й мала довгу історію корупції, втручання у вибори та інших незаконних операцій.
— Знаю, — промовив Ґас, ніби прочитавши її думки. — Не найліпші наші друзі, та все одно. Там кажуть, що виявили біля узбережжя Південної Кореї підводний апарат, який їм вдалося ідентифікувати як субмарину класу «Ромео». Майже напевно її збудували китайці для північнокорейського флоту. Такі човни здатні нести три балістичні ракети, хоча ми не знаємо цього достеменно. Коли судно почало наближатися до бази на Чеджу, флот відрядив до нього фрегат.
— Той фрегат пробував попередити субмарину?
— Радіозв’язок під водою не працює, тому корабель скинув глибинну бомбу на безпечній відстані від підводного човна. Це єдиний спосіб комунікувати в таких обставинах. Однак субмарина й далі наближалася до бази, тож її дії розцінили як напад. Фрегату віддали наказ застосувати протичовнову торпеду «Червона акула». Вона влучила точно в ціль, знищивши підводний човен разом з екіпажем.
— Таке собі пояснення.
— Я й сам не дуже вірю. Найімовірніше, субмарина випадково зайшла у води Південної Кореї, але там вирішили показати, що вони можуть бути не менш радикальними за Північну.
Полін зітхнула.
— Північ атакує рибальський траулер. Південь знищує підводний човен Півночі. Зуб за зуб. Треба взяти ситуацію під контроль, доки це не зайшло надто далеко. Катастрофи починаються з маленьких проблем, яких не розв’язують вчасно.
Вона не на жарт налякалася.
— Попросіть Чесса подзвонити Ву Баю й обговорити способи, якими Китай може стримати Північну Корею.
— Їм це навряд вдасться.
— Можна хоча б спробувати. Але ваша правда, Верховний керівник може не послухатися. Диктатором бути важко через те, що твоє становище ненадійне. Хватку не можна послабляти ані на мить. Тільки даси слабинку, як одразу в повітрі пахне кров’ю і починають збиратися шакали. Макіавеллі писав: краще, щоб тебе боялись, аніж любили, однак це неправда. Популярний лідер може помилятися, але втримається до часу; тиран — нізащо.
— Можливо, нам вдасться вгамувати Південну Корею.
— Нехай Чесс і з ними побалакає. Раптом переконає їх укласти якусь мирну угоду з Верховним керівником?
— Вмовити президентку Но буде складно.
— Це правда.
Но Дохі була гордовитою жінкою, впевненою у власних силах і переконаною, що здатна подолати будь-які перешкоди. Популістка, вона перемогла на виборах завдяки обіцянці об’єднати Південну та Північну Кореї. У відповідь на запитання, коли це станеться, відповіла: «До моєї смерті». Після того юні південнокорейські модники почали носити футболки з принтом «До моєї смерті», що врешті стало її гаслом.
Полін розуміла, що возз’єднання — це непросто. Ціна буде величезна в доларовому еквіваленті й незмірна в глибині соціального краху, що станеться після того, як двадцять п’ять мільйонів голодних північних корейців побачать: усе, у що вони вірили, насправді брехня. Но, напевно, й сама це усвідомлювала, але сподівалася, що рахунок оплатять американці, а сяйво її тріумфу затьмарить усі негаразди.
Увійшла голова президентської адміністрації Жаклін Броді й сказала:
— Міністр оборони хоче поговорити з вами.