Робота на горі Підстава також мала продовжитись. Адже Луна-Лі та команда ботанів твердо вирішили створити популяцію синьомордів, цілковито позбавлених хижих інстинктів. Як стверджує Луна-Лі, її вихованка Зізі – найкращий приклад того, що це можливо. І називати їх синьомордами вона категорично відмовляється. До речі, я також долучуся до своїх друзів-ботанів, бо впевнений, що попереду на нас чекають фантастичні відкриття та шалені пригоди!
Здається, це майже все, про що я хотів розповісти, виконуючи роль літописця Таємного Товариства Близнюків. Хоча, ні! Забув сказати про подальшу долю наших штучних близнюків. Вони тепер живуть, тобто зберігаються, у сільській садибі бабусі Солі й дуже їй допомагають по господарству.
Ну, і, напевно, ви б хотіли дізнатися, про що ж ішлося в написі, який мій тато знайшов на камені посеред стародавнього кромлеха-мегаліта на горі Треп? Так от, якось сидячи у замку Мак-Байбака у тій самій бенкетній залі, куди мене колись заманив підступний синьоморд Тютя (ми тепер часто там гостювали), батько сказав:
– На кам’яній брилі було написано: «Кожна жива істота, що потрапить до цього місця у момент, коли вогняна блискавка розколе камінь, осягне таємницю цієї споруди і змінить світ».
Дивлячись у вікно і спостерігаючи, як чудисько озера Лох-Ойх на ім’я Слинько хлюпається у воді, бавлячись синім надувним м’ячем, тато запитав:
– А ви не знаєте, хтось був у центрі кромлеха, коли лютувала та страшна буря і блискавка розколола брилу?
Я непомітно потер ґулю на лобі, ми з бабусею перезирнулися і промовчали. Навіщо поширювати інформацію, до якої людство ще не готове...