2088 Там же, 99.
2089 Там же, 101. О том, как ОУН(б) убивала украинцев в послевоенный период, см. главу 6 данной книги.
2090 Мірчук, Степан Бандера, 102.
2091 Там же, 103; Бандера, Слово до Українських, 78.
2092 Мірчук, Степан Бандера, 109.
2093 Там же, 110.
2094 Petro Mirchuk, Му Meetings and Discussions in Israel. Are Ukrainians “Traditionally anti-Semites”? (New York: Ukrainian Survivors of the Holocaust, 1982).
2095 Mirchuk. My Meetings, 2-3. Мирчук, однако, был в курсе того, как по разному складывалась в лагере судьба евреев и заключенных других национальностей. Он писал об этом в своих мемуарах. См. Mirchuk, In the German Mills of Death, 60-61.
2096 Stanisław Krajewski, “Auschwitz als Herausforderung,” Unbequeme Wahrheiten: Polen und sein Verhältnis zu den Juden, ed. Helga Hirsch (Frankfurt am Main: Suhrkamp, 2008), 120.
2097 Mirchuk, My Meetings, 25-26.
2098 Ibid, 29.
2099 Ibid, 61.
2100 Ibid, 14-15.
2101 Ibid, 149-50.
2102 “Ukrainian students protest in Dachau,” ГомінУкраїни, 12 жовтень 1983, 2.
2103 Верига, Під крилами визвольних дум, 26-27. См. также главу 5 выше.
2104 Стелла Кренцбах, “Живу ще завдяки УПА,” в В рядах УПА: Збірка споминів був. вояків Української повстанської армії, ред. Петро Мірчук и В. Давиденко (Нью-Йорк: Накладом Т-ва в. Вояків УПА в ЗДА і Канаді, 1957), 342-49. В 2009 биография Кренцбах была переведена на английский и опубликована в блоге Моисея Фишбейна: URL: http:// mosesfishbein.blogspot.com/2009/10/memoirs-of-stella-krenzbach-i-am-alive.html.
2105 Кренцбах, Живу ще завдяки УПА, 342, 343, 345-46, 349.
2106 Леонід Полтава, Образ Степана Бандери в літературі і мистецтві (Нью-Йорк: Америка, 1979), 7, 10 ff. 28 ff.
2107 Леонід Полтава, Життя Степана Бандери (Нью-Йорк: МЕТА, 1987).
2108 Кроме уже упомянутых, Петр Мирчук опубликовал еще несколько исторических монографий и огромное количество статей. Наиболее известны из них: Коли горять ліси (Б.м: Заграва, 1947), Акт відновлення української державності 30 червня 1941 року. Його генеза та політичне і історичне значення (Нью-Йорк: Видання Головного Управи Організації Оборони Чотирьох Свобід України, 1952), Українська Повстанська Армія 1942-1952 (Мюнхен: Цицерон, 1953), За чистоту позиції українського визвольного руху (Мюнхен: Р. Мірчук, 1955), Микола Міхновський: апостол української державності (Філадельфія: Т-во українскьої студіюючої молоді ім. М.Міхновського, 1960), Степан Бандера. Символ революційної безкомпромісовості (Нью-Йорк: Організація Оборони Чотирьох Свобід України, 1961), In the German mills of death, 1941-1945 (New York: Vantage Press, 1976), Українська державність, 1917-1920 (Філадельфія, 1967), Нарис історії ОУН (Мюнхен: Українське видавництво, 1968), Революційний змаг за УССД: хто такі ‘бандерівці,’ ‘мельниківці’, ‘двійкарі ’(Нью-Йорк: Союз українських політв’язнів, 1985).
2109 Володимир Косик опубликовал несколько монографий и большое количество статей. Сформированная с крайне избирательным подходом подборка документов L'Allemagne national-socialiste et l’Ukraine (Paris: Publications de l’Est europeen, 1986) была издана на немецком, английском и украинском языках.
2110 См. выше главы 1, 4, и 5.
2111 Микола Климишин издал два тома исторических мемуаров, см. В поході до волі, т. 1-2 (Детройт: Українська Книгарня, 1987).
21,2 Stepan Lenkavs’kyi, Petlura, Konowalez, Bandera von Moskau ermordet (Munich, Ukrainischer Verlag, 1962).
2113 О публикациях и интервью Бандеры см. в главе 7 данной книги.
2114 О работах и мировоззрении Янова см. в этой главе.
2115 В 1946 году Лебедь уже опубликовал монографию, в которой отбеливал ОУН и УПА. См. Українська Повстанська Армія: її генеза, рісті дії у визвольній боротьбі українського народу за українську самостійну соборну державу (Б.м.: Пресове бюро УГВР, 1946).
2116 Ильницкий опубликовал два тома, посвященных Германии и Украине в контексте событий Второй мировой: Deutschland und die Ukraine 19341945. Tatsachen europäischer Politik. Vol. 1-2 (Munich: UNI, 1958).
2117 О Тарасе Гунчаке, его брате, сестре и отце, в т.ч. об участии в ОУН см.: Тарас Гунчак, Мої спогади — стежки життя (Київ: Дніпро, 2005), 16, 22, 30.
2118 Потичный был юным солдатом УПА. В 1947 г. в составе отряда УПА он перебрался из Украины в Мюнхен. См. Peter J. Potichnyj, Му Journey (Toronto: Litopys UPA, 2008), 83-93.
2119 О Вериге, служившем в составе дивизии СС “Галичина”, см. Василь Верига, Під крилами визвольних дум.
2120 О службе Горбача в дивизии СС “Галичина” см. Melnyk, То Battle, 335-36.
2121 О службе Дражньовского в дивизии СС “Галичина”, см. Андрій Боляновський, Дивізія «Галичина»: історія (Львів: А. Боляновський, 2000), 3 86.
2122 В своих воспоминаниях Петр Саварин гордится тем, что он является ветераном дивизии СС “Галичина”. См. Петро Саварін, 3 собою взяли Україну. Від Тернополю до Альберти (Київ: КВІЦ, 2007), 252-53, 275, 336.
2123 В Мюнхенском университете: Гриньох (1909-1994) был доцентом (1974-1977), действительным профессором (1978-1990) и почетным профессором (1991-1994), а Горбач (1915-1997) был доцентом (1965-1967), действительным профессором (1971-199) и почетным профессором (1991-1997). См. Mykola Shafoval, ed., Universitas Libera Ucrainensis 1921-2006 (Munich: Verlag Steinmeier, 2006), 122.
2124 Shafoval, Universitas, 80-94, 101-3.
2125 Valerii Mokienko, “Das sprachwissenschaftliche Werk Oleksa Horbatschs,” Die Ukraine in Vergangenheit und Gegenwart. Aufsätze zu Geschichte, Sprache und Literatur. Greifswalder Ukrainische Hefte, ed. Alexander Kratochvil, Vol. 1, No. 1 (Greifswald: Ernst-Moritz-Arndt-Universi-tat Greifswald, Lehrstuhl für Ukrainistik, 2004), 12.
2126 Rossolinski-Liebe, Celebrating Fascism, 5-7.
2127 См. выше главу 6.
2128 О перепечатке см. Курило, Химка, Як ОУН ставилася до евреев?, 260. Для понимания того, какие документы являются оригинальными, см. Ksenya Kiebuzinski, “Institute Receives Lebed Papers,” January 2004, URL: http://www.huri.harvard.edu/na/lebedpapers.html (дата обращения 30.07.2011). О Вятровиче см. Rossolinski-Liebe, Debating, Obfuscating and Disciplining the Holocaust, 207-8, 213-14; Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust, 28-31.
2129 Климишин, В поході, 1:333.
2130Стахів, Крізь тюрми, 100.
2131 Стахів, Крізь тюрми.
2132 Володимир Янів, Шухевич - Чупринка. Людина і символ. Доповідь на жалібні академії 19 листопада 1950 р. у Мюнхені (Мюнхен: Молоде життя, 1950), 4, 8.
2133 Дмитро Штогрин, “Володимир Янів - поет,” в Володимир Янів, Поезія, ред. Дмитро Сапіга (Львів: Каменяр, 2009), 9, 78.
2134 О Кубийовиче см. выше, гл. 4 и 5.
2135 См. выше главу 5.
2136 Иван Лысяк-Рудницкий, Между историей и политикой (Москва: Летний Сад, 2007), 530. См. также письмо Ивана Лисяка-Рудницкого Ивану Кедрин-Рудницкому, 26 апреля 1974, ASSS, Ivan Kedryn-Rudnyts’kyi Archives, 4, 23. Благодарю Мариуша Радослава Саву за то, что он обратил мое внимание на этот документ.
2137 Письмо Ивана Лысяка-Рудницкого Ивану Кедрин-Рудницкому, 26 апреля 1974, 23-24.
2138 Wolfgang Schlott, Pilsudski-Kult: Die Wiedergeburt einer charismatischen Persönlichkeit in der Solidamosc-Ära (1980 bis 1989) (Bremen: Forschungsstelle Osteuropa, 2003), 17-30.
2139 David Marples, “Ukraine During World War II: Resistance Movements and Reannexation,” The Ukrainian Weekly, New Jersey, Vol. LIII, No. 41,13 October 1985, 7, 13. Дэвид Марплз в частном порядке сообщил мне, что он, так или иначе, “не помнит, чтобы в то время у него были сильные эмоции по отношению к УПА”, и что он написал эту статью для Радио Свобода, на котором он работал аналитическим обозревателем по украинским вопросам. Он посоветовал мне “иметь в виду, что [в то время] практически ничего из архивных материалов не находилось в открытом доступе”
2140 John-Paul Himka, “The Opposition in Ukraine,” Labour Focus on Eastern Europe Vol. 5, No. 3-4 (1982): 36-37. Благодарю Джона-Пола Химку за информацию об этой статье.
2141 John-Paul Himka, “World Wars,” Encyclopedia of Ukraine, ed. Володимир Kubiiovych (Toronto: University of Toronto Press, 1993), 5:724-28.
2142 См. ниже главу 10.
2143 Armstrong, Ukrainian Nationalism, 329-33. Об Армстронге см. Rossoliński-Liebe, ‘Ukrainian National Revolution,’ 87.
2144 Мемориальный комитет факультета политологии университета Висконсин-Мэдисон охарактеризовал своего коллегу Армстронга, скончавшегося 23 февраля 2010 года, как “яростного противника советского режима”. Армстронг “не ладил с либеральными студентами и кампусными протестами 1960-1970 годов”, а также построил “бомбоубежище... в своем доме”, которое он “держал полностью укомплектованным и с гордостью демонстрировал своим частым гостям за ужином” и, к тому же, обучал своих троих дочерей “стрельбе”. См. John Witte, David Tarr, Crawford Young, Memorial resolution for Professor Emeritus